Вугілля, хоч і буре, — теж паливо, а шахтарі, хоч і безробітні, — теж люди!

Десятки тисяч гривень становить заборгованість із заробітної плати перед працівниками Олександрійської філії ЗАТ «Енерговугілля». До того ж ці борги тягнуться ще з 2005 року. До тодішніх трьох місяців додалися ще борги за всі наступні, включно з нинішнім, роки. Бо протягом цього періоду працівникам виплачували зарплату не в повному обсязі, а тільки 70 відсотків від нарахованого.

Крім того, незрозуміло, з яких міркувань, та всупереч чинному законодавству, працівникам нараховували зарплату, виходячи не з її мінімального розміру, визначеного відповідними постановами уряду (наприклад, не 515 грн., встановлених на ІІ квартал 2008 року), а 185 грн. на місяць. Що не тільки погіршувало соціальний стан гірників, а й значним чином впливало на виконання державою в подальшому гарантій їх пенсійного забезпечення.

Більше того, коли стало зрозуміло, що назріває проблема з подальшою діяльністю (чи бездіяльністю) підприємств ЗАТ «Енерговугілля», там чомусь почали масово скорочувати працівників. Зокрема — згідно наказу від 9 червня ц. р. Тож на ТЕЦ-3 з трьохсот семидесяти працюючих залишилося вісімдесят п’ять, на брикетній фабриці — з трьохсот дванадцяти — сімдесят два. Люди не просто занепокоєні. Шахтарське містечко Олександрія практично перебуває на межі соціального вибуху.

Загалом за кілька років пертурбацій і змін трудовий загін працівників буровугільного комплексу зменшився з сімнадцяти до кількох тисяч.

Чому і як звільняли, розповідають самі гірники.

Тетяна і Сергій Селезньови, машиніст подачі палива і вантажник: «Маємо трьох дітей сімнадцяти, чотирнадцяти і п’яти років. Обоє стали безробітними без будь-яких соціальних прав. Ніякої роботи нам не запропонували. Як жити далі?».

Тетяна Пилипенко, мати-одиначка, виховує двох дітей віком п’ятнадцять і шість років, заочно навчається у вузі, електромонтер: «Узагалі не знаю, як зводити кінці з кінцями, що дітям вдома казати?! Без роботи нам не жити, але її нас позбавили».

Любов Бережко, машиніст подачі палива: «Я 27 років пропрацювала в галузі. Маю доньку восьми років. А мене викинули на вулицю за один рік до виходу на пенсію».

Подібні запитання і претензії лунають на Олександрійщині нині від тисяч працівників. Більшість залишаються без відповіді. Мабуть, має відповісти держава. На думку вантажника Анатолія Зіміна, відбувається «скрита ліквідація підприємств. А потім усе виріжуть на металолом». Як направду, то нам, українцям, до подібного «розвитку» вітчизняної промисловості не звикати. Згадаймо хоча б сумнозвісні цукрові заводи. Спочатку їх продавали за безцінь, щоб «врятувати галузь», а потім заплющували очі на невиконання планів приватизації і масове здавання обладнання цукрозаводів на металобрухт. Прихватизатори в багатократному розмірі повертали собі затрати, а селища цукроварів гинули без роботи і соціальної структури. Тільки на Кіровоградщині після багаторічного «розвитку» цукрової галузі з одинадцяти заводів фактично діючим залишився один.

Разом з тим вимоги гірників цілком законні і реальні: повернути їм чесно зароблене і сприяти в приході такого власника чи орендаря, який виконував би інвестиційні зобов’язання і забезпечив їх роботою. А ще — щоб зароблена багаторічною працею пенсія таки була гарантованою. Здавалося б, у чому річ?! В нашій правовій державі це — як двічі по два. Проте...

У постанові президії Федерації профспілок Кіровоградської області від 25.06.2008 року «Про порушення трудових та соціально-економічних прав працівників Олександрійського буровугільного комплексу» зазначається: «Залучення приватного капіталу для розвитку буровугільного басейну шляхом передання частини державного майна цілісних майнових комплексів ДХК (Державної холдингової компанії. — Авт.) «Олександріявугілля» не дало позитивних результатів. Мало того, раніше існуючу кризову ситуацію в цій галузі власники завели ще на більшу глибину, створивши цілу низку нових соціально-економічних негараздів. Орендарі виявилися неспроможними вирішувати проблеми зі стабілізації діяльності підприємств колишнього цілісного комплексу з видобутку та переробки бурого вугілля».

На думку лідерів профспілок, однією із головних причин нинішнього становища буровугільної галузі області стало те, що при переданні її в оренду було порушено цілісність виробничо-технологічного комплексу, як єдиного ланцюга з видобутку та переробляння бурого вугілля. Виділення одного або декількох структурних підрозділів внесло проблеми в діяльність єдиного організму цього виробництва.

Нині частину орендованого майна примусово, за рішенням суду, повернуто від орендатора ТОВ ІВОК «Експлерент» у державну власність. Але й тут наламали, та й, бачиться, ще наламають дров. Бо, на думку фахівців, для ремонту та відновлення державного вже підприємства «Бурвугілля» потрібно більше 150 млн. грн. А тим часом постало питання про доцільність подальшої експлуатації відкритої дільниці розрізу «Морозівський» та роботи інших підрозділів, які пов’язані з видобутком вугілля на них, взагалі.

За словами виконувача обов’язків директора ДП «Бурвугілля» В. Тригуба, підприємство нині не працює. А кошти, що виділяються тільки з держбюджету (минулого року це було більше двадцяти мільйонів), йшли на виплату зарплати і погашення її заборгованості, відкачування води, охорону і т. п. Заборгованості до різних фондів немає. Здавалося б, ось зразок господарювання. Але... Обладнання поступово розпродується. Із оприходуваних від ТОВ ІВОК «Експлерент» товарно-матеріальних цінностей на суму п’ять мільйонів залишилося на два. Тож видно, як кажуть, неозброєним оком, до чого йдеться. Крім того, встигли наплутати тут і з працівниками. Коли передавали державну власність в оренду «Експлеренту», їх ніхто про згоду не запитував і заяв про переведення не відбирав. Самим же працівникам було однаково, адже залишилися на тих же робочих місцях, тільки й того, що назва підприємства помінялася. А от коли після невдалого орендування підприємство повернулося назад, до держави, виявилося, що працівники тепер і заяви мають написати і через суд потрібно вирішити, чи варто їм розраховувати на якісь соціальні гарантії. І хто їм, наприклад, заборгованість має повернути, чи заплатити за них до певного державного фонду. А щоб легше питання вирішувалося, 638 трудових книжок просто зачинили у сейфі підприємства, а людей розпустили на всі боки. Мовляв, час покаже, суд розсудить. Але поки суд та діло, одному потрібно працевлаштовуватися, другому вже час пенсію оформляти. Як це робити людям, обмеженим у своїх правах адміністрацією підприємства, не може сказати ніхто.

«Упущення Мінвуглепрому під час підготовки наказів призвели до грубих порушень законодавства про працю на підприємствах, які належать до сфери його управління». Це констатується далі в постанові. «Так, працівники повернутих з оренди підприємств стали нічиїми, облік їх робочого часу з моменту передання майна не вівся, працівники не мають трудових книжок, не можуть реалізувати своє право на повну оплату праці та всі передбачені законодавством соціальні гарантії, у тому числі і право на призначення та перерахунок пенсії, оплати лікарняних та інше. Частина цих людей на даний час вважається такою, що не перебуває у трудових відносинах з підприємством взагалі, залишилася без роботи незаконним шляхом — через закінчення термінів дії цивільно-правових договорів, які вони підписали у розпачі. Міністерством праці та соціальної політики України були надані роз’яснення та пропозиції щодо дій ДХК «Олександріявугілля», ВО «Бурвуглекомплекс», ДП «Бурвугілля» та Мінвуглепрому з усунення порушень законодавства про працю стосовно своєчасного оформлення трудових відносин із працівниками структурних підрозділів, повернутих з оренди у державну власність».

Однак минув майже рік, а порушення не усунені. Мало того, проблема ще більше загострюється розпочатими заходами зі скорочення чисельності штатів, перешкодою в наданні документів до Пенсійного фонду для оформлення та перерахунку пенсій, незабезпеченням гірників побутовим паливом. Сьогодні люди вже не в змозі розібратися в тій плутанині, яку допустили в Мінвуглепромі під час повернення до держави орендованих цілісних майнових комплексів буровугільної галузі.

І далі — «Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007року №658-р. «Про погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам державного підприємства «Бурвугілля» виконано частково — погашено 8,6 млн. грн. із 16. Борги із заробітної плати працівникам та до Пенсійного фонду залишилися за ТОВ ІВОК «Експлерент». Фондом державного майна не вжиті заходи з відшкодування в судовому порядку державному бюджету збитків, завданих орендарем майна в особі ТОВ ІВОК «Експлерент».

Масові порушення прав працівників допускаються і на підприємствах, які залишаються в оренді у ЗАТ «Енерговугілля». Орендатором не виконується пункт 5.4 договору оренди зі своєчасного проведення капітального, поточного та іншого ремонтів орендованого майна. Все це призвело до повного занепаду виробництва...

Заборгованість із заробітної плати за 2005—2007 роки на орендованих підприємствах станом на 01.06.2008 року становить більш як 20 млн. грн., поточна заробітна плата виплачується не в повному обсязі та несвоєчасно, тарифні ставки та посадові оклади не підвищують в установленому законодавством порядку (сьогодні їх встановлено з мінімальної заробітної плати — 185 грн.). У зв’язку із заборгованістю цих підприємств перед фондами України та бюджетами різних рівнів порушені права працівників на пенсійне забезпечення, соціальне страхування.

Наказом № 18 від 05.03.2008 р. ОФ ЗАТ «Енерговугілля» розпочало масове скорочення працівників своїх підрозділів, що практично означає ліквідацію цих підприємств, незважаючи на те, що терком профспілки 18.03.2008 р. звернувся до керівництва товариства з проханням утриматися від звільнення працівників з ініціативи власника на період вирішення питань подальшої долі підприємств...».

Констатація фактів профспілками і самими працівниками вуглевидобувних підприємств порушення трудового законодавства, на їхню думку, залишається без належного реагування з боку тих, хто мав би перейматися цим згідно з посадовими повноваженнями. І передусім — прокуратури.

Як зазначається президією Федерації профспілок, «лише на спільне звернення голів профкомів до прокуратури міста Олександрії 12.06.2008 р. винесено протест на накази про масове скорочення працівників структурних підрозділів ОФ ЗАТ «Енерговугілля», але цим наявну проблему повністю не вирішено». Прокурор Віктор Приходько запевняє, що все належне і можливе виконав. Накази опротестував. Адміністрація у встановлений законом термін протест розглянула і відхилила. Прокуратурою подано адміністративний позов до суду. Протягом обох процедур дія наказів призупиняється. Треба чекати рішення суду. А на численні звернення постраждалих шахтарів пояснює, що протест стосується факту вивільнення працівників загалом. Але кожен має подбати про себе особисто, і якщо суд підтвердить, що накази адміністрації були правомочними, то кожному доведеться відстоювати свої право індивідуально з урахуванням власних умов і особливостей.

На виїзному засіданні президії федерації профспілок у місті Олександрії промовці не могли не згадати й той факт, що згідно з протоколом зустрічі Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко з представниками профспілок паливно-енергетичного комплексу від 18 квітня ц. р. Мінвуглепрому, Фонду державного майна та іншим органам виконавчої влади було доручено підготувати за участю галузевих профспілок та подати у двотижневий термін проект урядового рішення про приватизацію об’єктів буровугільного комплексу міста Олександрії Кіровоградської області з урахуванням питання соціального захисту працівників підприємств. Проте минуло вже два місяці, а далі протоколу доручення не пішло.

У федерації вважають, що голова правління ЗАТ «Енерговугілля» І. Лавренов нехтує вимоги президії теркому профспілки працівників вугільної промисловості, трудових колективів структурних підрозділів про приведення оплати праці у відповідність до норм чинного законодавства, повернення заборгованості із зарплати, питання про введення тарифних ставок і посадових окладів, ухиляється від укладання колективного договору.

Тому президія Федерації профспілок області постановила звернутися до Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко з вимогою про термінове прийняття урядового рішення щодо прискорення приватизації всіх підприємств Олександрійського буровугільного комплексу у 2008 році, відповідно до вищезгаданого протокольного доручення, і запропонувати Фонду держмайна України на його виконання терміново внести зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додатки 1,2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 367-р» з обов’язковим включенням до змін Єдиних майнових комплексів структурних підрозділів ДХК «Олександріявугілля» — Димитрівської брикетної фабрики, ТЕЦ-3, УМДР.

Сьогодні соціальна напруга в Олександрії вже досягла критичної межі. Це, як стверджують і профспілкові діячі, і позбавлені роботи та зарплати шахтарі, може призвести до спалаху різного рівня некерованих акцій протесту і на підприємствах, і в місті та районі.

На знімку: безробітні не за власним бажанням гірники, без трудових книжок і соціальних гарантій, ще на щось сподіваються.