Направления деятельности

Як ми вже повідомляли, нещодавно Кабінет міністрів України погодився з пропозицією Міністерства вугільної промисловості про передачу в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства «Добропіллявугілля». Існує думка, що найближчим часом в оренду можуть потрапити й інші вугледобувні українські шахти і ДП. Як зберегти соціально–правові гарантії членів трудового колективу таких підприємств? На це питання відділ правової та корпоративної роботи Центрального комітету Укрвуглепрофспілки надав наступну консультацію.

Орендне підприємство – це підприємство, утворене орендарем на основі майна, як правило державного підприємства, отриманого ним від орендодавця. Після передачі майна в оренду воно не перестає бути державним за договором оренди. З волі орендаря, який не виступає власником переданого йому в оренду майна, дане майно не може бути передано в суборенду.

Водночас, згідно до діючого законодавства орендарю належить право власності на виготовлену продукцію та доходи, отримані від діяльності підприємства, яке використовує орендоване майно, а також на майно, здобуте орендарем за свої кошти. В зв’язку з цим, підприємство, яке працює на орендованому державному майні, є суб’єктом господарювання змішаної форми власності, чим і зумовлені особливості його прав, статусу, порядку утворення та припинення, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 15 вказаного Закону передбачено правонаступництво у разі оренди, а саме орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства, діяльність якого припиняється у зв’язку з передачею майна в оренду. Більш того, у статті 14 Закону визначений конкретний шлях припинення підприємства, майно якого передається в оренду – це реорганізація через приєднання до орендаря.

На підставі статті 104 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації, в тому числі через приєднання, виникає універсальне правонаступництво, а саме передання майна згідно до договору оренди, а також інших прав та обов’язків іншим юридичним особам, тобто, у разі оренди – орендарю. Серед таких прав та обов’язків є права та обов’язки з трудових відносин з працівниками підприємства, яке припиняє діяльність після передачі відповідного майна в оренду.

Саме такий принцип правонаступництва закріплений і у системі трудового права, який обов’язковий як для власника, так і для працівника. У частині третій статті 36 КЗпП України визначено, що дія трудового договору працівника продовжується у разі реорганізації підприємства, в тому числі шляхом приєднання. Припинення трудового договору може бути тільки з ініціативи власника підприємства, до якого перейшли в порядку правонаступництва права та обов’язки з соціально–трудових відносин, та лише у разі скорочення чисельності або штату, пов’язаних із змінами в організації виробництва і праці.

Тобто, орендар, ставши правонаступником прав та обов’язків підприємства, майно якого передається в оренду, повинен згідно до відповідних актів передачі окрім орендованого майна, отримати ще й документи тривалого зберігання та трудові книжки працівників, в яких в порядку встановленому пунктами 2.4, 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція), затвердженої наказом Мінпраці України, Мін’юсту України та Мінсоцзахисту України від 29.07.93 року №58, повинні бути зроблені на підставі розпорядчого документу, виданого згідно до наказу органу, уповноваженого управляти майном (в нашому випадку Мінвуглепром), записи про реорганізацію та приєднання до орендаря. А саме - “Підприємство таке-то з такого числа реорганізовано у таке–то”.

Після цього орендар повинен провести розміщення працівників згідно до затвердженого штатного розкладу свого підприємства (тобто орендного) та в разі необхідності має право провести скорочення штату чи чисельності (не продовжити трудові відносини з деякими працівниками) з дотриманням встановленого законодавством порядку вивільнення працівників та забезпеченням соціально–правових гарантій, передбачених законодавством та колективним договором, на юридичну чинність якого також не впливає реорганізація підприємства, в тому числі у такий спосіб, який має місце при передачі майна підприємства в оренду (див. ст. 17 КЗпП України).

Саме про ці передбачені відповідним законодавством (в даному випадку трудовим) соціально–правові гарантії йде мова у статті 16 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, та які повинен забезпечити орендар по відношенню до працівників.

На підставі викладеного, профспілковим органам у разі передачі майна державних підприємств галузі в оренду необхідно вимагати дотримання норм трудового законодавства та положень Галузевої угоди стосовно забезпечення соціально–трудових прав працівників підприємства, не допустивши припинення трудових відносин, в тому числі звільнення в зв’язку з переводом до орендаря (п.5 ст.36 КЗпП), як однієї з підстав припинення трудового договору.

Саме у такий спосіб можливо зберегти діючі механізми захисту колективних прав та інтересів працівників через колективні договори та Галузеву угоду, які залишаються обов’язковими для виконання орендарем. Трудовий колектив, з яким був укладений колективний договір з дотриманням положень Галузевої угоди, залишається незмінною стороною колективного договору, в якому закладені мінімальні галузеві гарантії. В цьому разі абсолютно безпідставними є посилання орендаря на те, що він не є підписантом Галузевої угоди і з цих причин положення угоди для нього не є обов’язковими, тому що ці обов’язки до нього перейшли в порядку правонаступництва.

Внесення будь–яких змін та доповнень в колективний договір можливо тільки на підставі переговорного процесу, передбаченого Законом України “Про колективні договори і угоди”.