Направления деятельности
Социально-экономическая защита
23 Квітня 2015
ЗАЯВА ІІІ З'їзду шахтарів України. Щодо забезпечення прав шахтарів на безпечну працю
Делегати III З’їзду шахтарів України відзначають, що, незважаючи на існуючу міцну законодавчу базу у сфері охорони праці, конкретних заходів для реалізації законодавчих засад і принципів державної політики у сфері охорони праці та безпечної роботи шахтарів здійснюється не достатньо.
Про це свідчить те, що вугільна галузь залишається серед лідерів за рівнем загального та смертельного травматизму на виробництві, а також професійних захворювань серед галузей національної економіки.
Головними чинниками такого стану поруч зі складними гірничими умовами та зношенням машин і устаткування є порушення встановлених у Галузевій угоді нормативів відрахувань коштів на заходи з охорони праці, зокрема на придбання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), а також відсутність бюджетного фінансування охорони праці для державних вугільних підприємств. Внаслідок цього не наповнюються необхідними ресурсами системи управління охороною праці підприємств галузі.
На багатьох вугільних підприємствах, в супереч вимогам положень Галузевої угоди, кошти з охорони праці переважно витрачаються не за призначенням, а на оплату налагоджувальних робіт та різних послуг, на придбання засобів, устаткування, матеріалів тощо.
Всі заходи у сфері охорони праці зосереджені не на покращенні умов праці, а лише на подоланні наслідків нещасних випадків та аварій.
У більшості випадків (до 70% від загального рівня виробничого травматизму) у матеріалах розслідування нещасних випадків на підприємствах, головними причинами, котрі потім, в офіційній статистиці набувають ознаки «організаційні», є порушення з боку постраждалого нормативно-правових актів з охорони праці. Це не відображає фактичного стану виробничого середовища у вугільній галузі, не акцентує уваги на реальних факторах небезпеки та не забезпечує належного впливу на ефективність організації безпечної праці на підприємствах. Крім того, з приводу прихованих нещасних випадків збільшилась кількість скарг працівників, соціальний захист яких в цих випадках значно погіршується.
На тлі відсутності коштів для фінансування поточної діяльності вугільних підприємств зменшуються обсяги проведення технічних оглядів, випробувань, та експертних обстежень (технічних діагностувань) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що в подальшому негативно впливає на рівень їх безпечної роботи і веде до збільшення травматизму та аварійності. Також на підприємствах за відсутності власних коштів не проводиться своєчасно атестація робочих місць, що в подальшому впливає на розмір пенсії та своєчасність її призначення працівникам.
Не сприяє підвищенню рівня безпеки праці у вугільній галузі і законодавчо встановлений у серпні минулого року мораторій на проведення органами Держгірпромнагляду перевірок суб'єктів господарювання високого ступеня ризику та об'єктів підвищеної небезпеки щодо дотримання вимог законодавства про охорону праці. Таке обмеження на проведення перевірок вугледобувних підприємств Держгірпромнаглядом та Держпраці порушує основні принципи міжнародних норм праці: Конвенції Міжнародної Організації Праці № 81, 129 та 176.
Одним з чинників різкого зростання соціального напруження на вугільних підприємствах є зниження рівня страхових виплат для постраждалих на виробництві та для родин загиблих, які введені в ході реформування законодавства про державне соціальне страхування. Це антиконституційні та хибні дії, якими, крім того, порушені основні принципи соціального захисту громадян.
З’їзд шахтарів України вимагає від державних органів влади:
• достатнього бюджетного фінансування заходів з безпеки праці на державних вугільних підприємствах, насамперед по забезпеченню шахтарів засобами індивідуального захисту;
• поновити для постраждалих від нещасних випадків на виробництві та для родин загиблих раніше встановлений рівень соціальних (страхових) виплат, передбачених відповідними нормами Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";
• вилучити з Переліку державних інспекцій та контролюючих органів, яким надається дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, передбачений постановою КМУ від 13 серпня 2014 р. № 408, позиції: «Держгірпромнагляд» та «Держпраці»;
• розробки та впровадження концепції державної цільової програми відновлення медицини праці і здійснення профілактичних заходів щодо запобігання профзахворюванням працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці;
• впровадження дієвих механізмів економічного стимулювання роботодавців до створення безпечних і здорових умов праці.
З’їзд вимагає від власників та роботодавців підприємств галузі:
• виконання Галузевої угоди і колективних договорів підприємств за обсягом коштів, що направляються на придбання засобів індивідуального і колективного захисту працівників (не менше 3% від фактичного фонду оплати праці за попередній рік, у тому числі об'єм фінансових коштів на придбання ЗІЗ повинен складати не менше 1%);
• введення в дію розроблених галузевих нормативно-правових актів, стандартів і інших документів з охорони праці, доповнень і змін до них після узгодження з галузевими профспілками;
• створення (відновлення) цехових медичних служб на вугільних підприємствах всіх форм власності;
• розробки комплексу заходів щодо зменшення кількості смертельних випадків на виробництві від гострої серцево-судинної недостатності, узявши за основу підвищення якості проведення медоглядів;
• передбачити можливість виплати одноразових сум, в частині різниці між відповідними нормами законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до повернення раніше діючого рівня соціальних (страхових) виплат постраждалим від нещасних випадків на виробництві та родинам загиблих на законодавчому рівні.
Про це свідчить те, що вугільна галузь залишається серед лідерів за рівнем загального та смертельного травматизму на виробництві, а також професійних захворювань серед галузей національної економіки.
Головними чинниками такого стану поруч зі складними гірничими умовами та зношенням машин і устаткування є порушення встановлених у Галузевій угоді нормативів відрахувань коштів на заходи з охорони праці, зокрема на придбання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), а також відсутність бюджетного фінансування охорони праці для державних вугільних підприємств. Внаслідок цього не наповнюються необхідними ресурсами системи управління охороною праці підприємств галузі.
На багатьох вугільних підприємствах, в супереч вимогам положень Галузевої угоди, кошти з охорони праці переважно витрачаються не за призначенням, а на оплату налагоджувальних робіт та різних послуг, на придбання засобів, устаткування, матеріалів тощо.
Всі заходи у сфері охорони праці зосереджені не на покращенні умов праці, а лише на подоланні наслідків нещасних випадків та аварій.
У більшості випадків (до 70% від загального рівня виробничого травматизму) у матеріалах розслідування нещасних випадків на підприємствах, головними причинами, котрі потім, в офіційній статистиці набувають ознаки «організаційні», є порушення з боку постраждалого нормативно-правових актів з охорони праці. Це не відображає фактичного стану виробничого середовища у вугільній галузі, не акцентує уваги на реальних факторах небезпеки та не забезпечує належного впливу на ефективність організації безпечної праці на підприємствах. Крім того, з приводу прихованих нещасних випадків збільшилась кількість скарг працівників, соціальний захист яких в цих випадках значно погіршується.
На тлі відсутності коштів для фінансування поточної діяльності вугільних підприємств зменшуються обсяги проведення технічних оглядів, випробувань, та експертних обстежень (технічних діагностувань) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що в подальшому негативно впливає на рівень їх безпечної роботи і веде до збільшення травматизму та аварійності. Також на підприємствах за відсутності власних коштів не проводиться своєчасно атестація робочих місць, що в подальшому впливає на розмір пенсії та своєчасність її призначення працівникам.
Не сприяє підвищенню рівня безпеки праці у вугільній галузі і законодавчо встановлений у серпні минулого року мораторій на проведення органами Держгірпромнагляду перевірок суб'єктів господарювання високого ступеня ризику та об'єктів підвищеної небезпеки щодо дотримання вимог законодавства про охорону праці. Таке обмеження на проведення перевірок вугледобувних підприємств Держгірпромнаглядом та Держпраці порушує основні принципи міжнародних норм праці: Конвенції Міжнародної Організації Праці № 81, 129 та 176.
Одним з чинників різкого зростання соціального напруження на вугільних підприємствах є зниження рівня страхових виплат для постраждалих на виробництві та для родин загиблих, які введені в ході реформування законодавства про державне соціальне страхування. Це антиконституційні та хибні дії, якими, крім того, порушені основні принципи соціального захисту громадян.
З’їзд шахтарів України вимагає від державних органів влади:
• достатнього бюджетного фінансування заходів з безпеки праці на державних вугільних підприємствах, насамперед по забезпеченню шахтарів засобами індивідуального захисту;
• поновити для постраждалих від нещасних випадків на виробництві та для родин загиблих раніше встановлений рівень соціальних (страхових) виплат, передбачених відповідними нормами Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";
• вилучити з Переліку державних інспекцій та контролюючих органів, яким надається дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, передбачений постановою КМУ від 13 серпня 2014 р. № 408, позиції: «Держгірпромнагляд» та «Держпраці»;
• розробки та впровадження концепції державної цільової програми відновлення медицини праці і здійснення профілактичних заходів щодо запобігання профзахворюванням працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці;
• впровадження дієвих механізмів економічного стимулювання роботодавців до створення безпечних і здорових умов праці.
З’їзд вимагає від власників та роботодавців підприємств галузі:
• виконання Галузевої угоди і колективних договорів підприємств за обсягом коштів, що направляються на придбання засобів індивідуального і колективного захисту працівників (не менше 3% від фактичного фонду оплати праці за попередній рік, у тому числі об'єм фінансових коштів на придбання ЗІЗ повинен складати не менше 1%);
• введення в дію розроблених галузевих нормативно-правових актів, стандартів і інших документів з охорони праці, доповнень і змін до них після узгодження з галузевими профспілками;
• створення (відновлення) цехових медичних служб на вугільних підприємствах всіх форм власності;
• розробки комплексу заходів щодо зменшення кількості смертельних випадків на виробництві від гострої серцево-судинної недостатності, узявши за основу підвищення якості проведення медоглядів;
• передбачити можливість виплати одноразових сум, в частині різниці між відповідними нормами законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до повернення раніше діючого рівня соціальних (страхових) виплат постраждалим від нещасних випадків на виробництві та родинам загиблих на законодавчому рівні.
Социально-экономическая защита |
Направления деятельности |
главная