Направления деятельности

За результатами розгляду звернення ФПУ до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений) від 26.12.2023 щодо необхідності ініціювання звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність Конституції України положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» Секретаріат Уповноваженого повідомив наступне:

«7 червня ц.р. Уповноважений звернувся до Конституційного Суду України із конституційним поданням про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ) в редакції Закону № 3494-IX.

Змінами до Закону № 2136-ІХ речення друге абзацу другого частини першої статті 12 викладено у такій редакції: «За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати».

В абзаці третьому частини першої статті 12 Закону № 2136-ІХ з’явилося положення такого змісту: «У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати».

Окрім цього абзаци перший та другий пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ викладено в такій редакції: «3. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім: другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану».

Виходячи із буквального тлумачення цитованих норм Закону № 2136-ІХ, роботодавець може: 1) одноосібно обмежувати надання щорічної основної відпустки 24 календарними днями на поточний робочий рік; 2) переносити на період після припинення або скасування воєнного стану невикористані у період воєнного стану дні відпустки; 3) надавати невикористані дні відпустки, що перевищують 24 календарні дні, без збереження заробітної плати; 4) невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати після припинення або скасування воєнного стану – до моменту використання днів відпусток, які були перенесені; 5) відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки у період дії воєнного стану.

Уповноважений констатував, що виплати за щорічні (основну та додаткові) відпустки є складовими заробітної плати. Невикористані дні щорічних відпусток не можуть надаватись за рішенням роботодавця без збереження заробітної плати, адже відповідно до статті 45 Конституції України щорічні відпустки є оплачуваними та їх тривалість визначається законами.

Більше того, відповідно до статті 64 Конституції України допускається обмеження прав на період воєнного стану, але не їх скасування. Відтак, строк дії обмежень, що встановлені у зв’язку з воєнним станом, повинен бути строково визначений і передбачений законом, а не діями роботодавця. Неконституційність окремих положень Закону № 2136-ІХ в редакції Закону № 3494-IX підтверджена і науково-експертними висновками наукової спільноти, що отримані на запити від Секретаріату Уповноваженого.

Тому Уповноважений вважає, що оспорювані положення Закону № 2136-ІХ, якими змінено порядок надання невикористаних днів щорічної основної відпусткина період дії, а також після припинення або скасування воєнного стану, є такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частині першій статті 8, частинам другій та третій статті 22, статті 45 та статті 64 Конституції України».

З огляду на вказане, прийнято рішення про завершення провадження Уповноваженого за зверненням ФПУ. Водночас подане конституційне подання перебуватиме на контролі Уповноваженого.

ФПУ дякує за підтримку профспілкової позиції із зазначеного питання.

За матеріалами ФПУ