Архів новин
15 Серпня 2019
Охорона праці. На тлі зовнішнього благополуччя ...
У 2018 році адміністрацією ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» направлено на охорону праці 264 мільйони гривень, це склало 115% від запланованих коштів. Покращився стан із забезпеченням трудящих засобами індивідуального захисту. Однак на тлі такого зовнішнього благополуччя існують і, на жаль, наростають серйозні проблеми, які вимагають негайних дій для їх вирішення.
При всій важливості вирішення фінансових питань слід зазначити, що за весь період своєї діяльності адміністрації ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не вдалося в повній мірі усунути больові точки охорони праці. За минулі 5 років рівень загального виробничого травматизму практично не знижується і залишається з невеликими відхиленнями в межах 170 випадків на рік. Коефіцієнт тяжкості за 5 років зріс в 1,6 рази і в 2018 році склав 57,8, а це означає, що час на відновлення здоров'я одного травмованого працівника в середньому склало близько двох місяців. Зріс рівень травматизму з тяжкими наслідками. Тільки за перше півріччя 2019 року відбулася 11 важких травм, а це в два рази більше, ніж за той же період 2018 року. Збільшилася кількість групових нещасних випадків. За 6 місяців цього року їх уже 4, проти одного випадку в 2018 році.
Але найбільш негативним є те, що, незважаючи на всі зусилля, адміністрації не вдається досягти нульового рівня нещасних випадків зі смертельними наслідками.
Основною причиною цього, на нашу думку, є постійне зниження чисельності трудящих при незмінному зростанні рівня видобутку вугілля. Вже стає «нормою» робота в неповному складі ланок видобувних і прохідницьких ділянок. Кількість персоналу з обслуговування стаціонарних установок на підйомах, технологічних ланцюжках конвеєрного транспорту, внутрішньошахтного транспорту і Техкомплекс поверхні, в порушенні вимог нормативно-правових актів, постійно необґрунтовано знижується. У зв'язку з цим запроваджено практику залучати до надурочних робіт, по дві зміни, а також у вихідні та святкові дні. Гостро відчувається кадровий дефіцит в енерго-механічної служби (електрослюсарі, механіки). Крім «планової роботи по оптимізації чисельності» відбувається природний відтік кадрів, як по досягненню пенсійного віку за стажем роботи, профзахворювань і травм, так і морально-психологічним факторам (напружена робота, відсутність перспективи поліпшити матеріальне становище і т.д.). Важливим фактором також є внесення Урядом зміни до списків № 1 і 2, які не сприяють приходу вузькопрофільних фахівців (маркшейдери, геологи, гірські економісти і т.д.) на гірничі підприємства будь-якої форми власності.
Практично неможливо знайти виробничі об'єкти та обладнання, які в повній мірі відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Заміна обладнання на нове помітно зменшилася, в більшій мірі практикується використання обладнання після ремонту, що ніяк не може гарантувати його надійність і довговічність в період експлуатації.
Служби охорони праці втратили проактивний підхід до своєї роботи (недопущення та попередження порушень), а перейшли до реактивної формі - реагування на виниклі інциденти, борючись з наслідками і не допускаючи їх повторення, що вдається не в повній мірі. Ця служба перетворилася на каральний орган, якому поставлене завдання виявляти та карати порушників. Проведення навчання з охорони праці і перевірка знань у працівників перетворилося на справжні тортури і гоніння на неугодних. Впроваджена в 2009 році система менеджменту професійної безпеки та здоров'я OHSAS 18001, про яку з гордістю заявляли «високі» керівники поступово припинила своє існування і не виконує тих функцій, які передбачає цей стандарт.
За післяприватизаційний період пошукові роботи не зроблено практично нічого нового і сучасного, щоб зменшити, а згодом звести до мінімуму вплив на наших трудящих шкідливих і небезпечних виробничих факторів (пил, шум, вібрація і т.д.). Частка ручної праці незмінно залишається високою в трудовому процесі. Немає програми по зменшенню цього показника, як немає в достатній кількості засобів малої механізації для полегшення праці робітників.
Технологічні процеси за основними видами діяльності (видобуток вугілля і проведення гірничих виробок) залишаються незмінними на протязі останніх десятиліть, в яких висока частка ручної праці і виробничих ризиків.
Дніпропетровський терком Укрвуглепрофспілки неодноразово звертав увагу керівників бізнес-блоку ДТЕК-ЕНЕРГО на проблеми з питань охорони праці, на які вони слабо реагували, в кращому випадку відписками. Але від проблем не піти, і, як результат: 5 місяців 2019 р показали - серйозна аварія на шахті ім. Героїв космосу (спалах газу метану в лаві), яка на місяці призупинила роботу шахти, 1 смертельний випадок , 10 випадків з важкими наслідками, 4 групових нещасних випадки.
З цього короткого опису проблем один невтішний висновок. Сучасний український бізнес не є соціально спрямованим. Його цікавить тільки один показник - прибуток і економічна доцільність. Всі інші заяви, такі як турбота про трудящих в усіх напрямках його життя залишаються деклараціями на папері та у виступах керівників.
По матеріалам технічної інспекції праці Дніпропетровської територіальної організації Профспілки.
При всій важливості вирішення фінансових питань слід зазначити, що за весь період своєї діяльності адміністрації ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не вдалося в повній мірі усунути больові точки охорони праці. За минулі 5 років рівень загального виробничого травматизму практично не знижується і залишається з невеликими відхиленнями в межах 170 випадків на рік. Коефіцієнт тяжкості за 5 років зріс в 1,6 рази і в 2018 році склав 57,8, а це означає, що час на відновлення здоров'я одного травмованого працівника в середньому склало близько двох місяців. Зріс рівень травматизму з тяжкими наслідками. Тільки за перше півріччя 2019 року відбулася 11 важких травм, а це в два рази більше, ніж за той же період 2018 року. Збільшилася кількість групових нещасних випадків. За 6 місяців цього року їх уже 4, проти одного випадку в 2018 році.
Але найбільш негативним є те, що, незважаючи на всі зусилля, адміністрації не вдається досягти нульового рівня нещасних випадків зі смертельними наслідками.
Основною причиною цього, на нашу думку, є постійне зниження чисельності трудящих при незмінному зростанні рівня видобутку вугілля. Вже стає «нормою» робота в неповному складі ланок видобувних і прохідницьких ділянок. Кількість персоналу з обслуговування стаціонарних установок на підйомах, технологічних ланцюжках конвеєрного транспорту, внутрішньошахтного транспорту і Техкомплекс поверхні, в порушенні вимог нормативно-правових актів, постійно необґрунтовано знижується. У зв'язку з цим запроваджено практику залучати до надурочних робіт, по дві зміни, а також у вихідні та святкові дні. Гостро відчувається кадровий дефіцит в енерго-механічної служби (електрослюсарі, механіки). Крім «планової роботи по оптимізації чисельності» відбувається природний відтік кадрів, як по досягненню пенсійного віку за стажем роботи, профзахворювань і травм, так і морально-психологічним факторам (напружена робота, відсутність перспективи поліпшити матеріальне становище і т.д.). Важливим фактором також є внесення Урядом зміни до списків № 1 і 2, які не сприяють приходу вузькопрофільних фахівців (маркшейдери, геологи, гірські економісти і т.д.) на гірничі підприємства будь-якої форми власності.
Практично неможливо знайти виробничі об'єкти та обладнання, які в повній мірі відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Заміна обладнання на нове помітно зменшилася, в більшій мірі практикується використання обладнання після ремонту, що ніяк не може гарантувати його надійність і довговічність в період експлуатації.
Служби охорони праці втратили проактивний підхід до своєї роботи (недопущення та попередження порушень), а перейшли до реактивної формі - реагування на виниклі інциденти, борючись з наслідками і не допускаючи їх повторення, що вдається не в повній мірі. Ця служба перетворилася на каральний орган, якому поставлене завдання виявляти та карати порушників. Проведення навчання з охорони праці і перевірка знань у працівників перетворилося на справжні тортури і гоніння на неугодних. Впроваджена в 2009 році система менеджменту професійної безпеки та здоров'я OHSAS 18001, про яку з гордістю заявляли «високі» керівники поступово припинила своє існування і не виконує тих функцій, які передбачає цей стандарт.
За післяприватизаційний період пошукові роботи не зроблено практично нічого нового і сучасного, щоб зменшити, а згодом звести до мінімуму вплив на наших трудящих шкідливих і небезпечних виробничих факторів (пил, шум, вібрація і т.д.). Частка ручної праці незмінно залишається високою в трудовому процесі. Немає програми по зменшенню цього показника, як немає в достатній кількості засобів малої механізації для полегшення праці робітників.
Технологічні процеси за основними видами діяльності (видобуток вугілля і проведення гірничих виробок) залишаються незмінними на протязі останніх десятиліть, в яких висока частка ручної праці і виробничих ризиків.
Дніпропетровський терком Укрвуглепрофспілки неодноразово звертав увагу керівників бізнес-блоку ДТЕК-ЕНЕРГО на проблеми з питань охорони праці, на які вони слабо реагували, в кращому випадку відписками. Але від проблем не піти, і, як результат: 5 місяців 2019 р показали - серйозна аварія на шахті ім. Героїв космосу (спалах газу метану в лаві), яка на місяці призупинила роботу шахти, 1 смертельний випадок , 10 випадків з важкими наслідками, 4 групових нещасних випадки.
З цього короткого опису проблем один невтішний висновок. Сучасний український бізнес не є соціально спрямованим. Його цікавить тільки один показник - прибуток і економічна доцільність. Всі інші заяви, такі як турбота про трудящих в усіх напрямках його життя залишаються деклараціями на папері та у виступах керівників.
По матеріалам технічної інспекції праці Дніпропетровської територіальної організації Профспілки.
