Архів новин
20 Січня 2020
Резолюція Всеукраїнського профспілкового віче.
16 січня поточного року в м. Києві в Міжнародному центрі культури і мистецтв профспілок (Жовтневий палац) у зв’язку з просуванням урядових законопроектів, які порушують права і гарантії працюючих та позбавляють профспілки права на їх представництво та захист, відбулося Всеукраїнське профспілкове віче. Учасник віче прийняли Резолюцію,яку направили до Офісу Президента України Володимира Зеленського, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України( текст Резолюції додається).
РЕЗОЛЮЦІЯ
В С Е У К Р А Ї Н С Ь К О Г О
В І Ч Е професійних спілок на захист трудових і соціально-економічних прав людини праці
16 січня 2020 року м. Київ
Учасники Профспілкового віче – представники понад 60 тисяч первинних профспілкових організацій, які делеговані 7 мільйонами членів професійних спілок, прибули до столиці України міста Києва у переломний для нашої країни час, щоб довести до керівництва держави тривогу й обурення трудових колективів підприємств, установ і організацій різних сфер економіки і форм власності у зв’язку з економічними і соціальними «реформами» нового Уряду, які проводяться поспіхом і без належного громадського обговорення.
Обираючи нову владу – Президента, Верховну Раду, якою призначено Уряд України, люди праці, як виборці, щиро сподівались на масштабні позитивні зміни: стрімкий розвиток економіки, створення нових робочих місць з гідною заробітною платою і належними умовами праці, відкриття трудової перспективи для молоді у своїй країні. Ветерани праці очікували покращення матеріального забезпечення у старості за свій багаторічний трудовий стаж.
Саме тому майже три чверті виборців побачили в особі Президента України Володимира Зеленського і його політичної сили «Слуга народу» рушіїв прогресивних змін і побудови ефективної моделі економіки, європейського рівня життя і поваги до прав людини, співпраці з громадянським суспільством у руслі соціального діалогу.
Але очікування людей не виправдались.
Економіка ще швидше котиться у прірву. Продовжують зупинятися і банкрутують промислові підприємства, які визначали статус України як індустріальної держави, займали флагманські позиції у світі і давали роботу десяткам інших галузей, зокрема авіабудування, суднобудування, космічного, автомобільного машинобудування. Активно втілюється політика повної деіндустріалізації, що несе загрозу економічній незалежності країни.
Рахунок ліквідованих робочих місць йде на мільйони, молодь полишає свої сім’ї та виїжджає за кордон на заробітки, дехто й назавжди.
Замість рішучого подолання кризи, відродження національної промисловості, її державної підтримки і замовлень, забезпечення роботою безробітних українців, наповнення державного і місцевих бюджетів, Кабінет Міністрів за підтримки парламентської більшості у Верховній Раді України зосередились на проведенні антисоціальних реформ, урізання державних соціальних програм і гарантій, руйнування системи державного соціального страхування і соціального захисту населення.
Щоб не відповідати за протиправне зниження конституційного рівня соціальних гарантій не нижче прожиткового мінімуму – мінімальної зарплати, пенсій, страхових і соціальних допомог, влада просто ліквідувала прожитковий мінімум, передавши Уряду повноваження визначати його в ручному режимі.
Ціна такої безвідповідальності – подальше збідніння українських сімей.
Непрофесійні дії та неспроможність урядовців забезпечити справедливу податкову реформу і наповнення державного бюджету з економіки компенсуються безпрецедентними зовнішніми запозиченнями. А нещодавно Уряд знайшов ще одну міфічну «золоту жилу», яка має врятувати економіку: проголосив ліберальну трудову реформу.
Утаємничено від профспілок, роботодавців і 17 мільйонів працездатних громадян розроблено і внесено до парламенту «куций» проєкт Закону про працю № 2708, яким скасовується діючий Кодекс законів про працю, закони про оплату праці та відпустки, втричі скорочується кількість захисних норм, руйнується система законодавчого захисту трудових прав працівників, закривається захищена трудова перспектива для молоді. Цим законом запроваджується антисоціальна ідеологія: мінімум трудових гарантій від держави, кожен працівник має сам домовлятись із роботодавцем про свої трудові права, заробітну плату, умови праці.
Водночас професійні спілки, які не дають остаточно пограбувати людину праці, намагаються усунути від захисту прав працюючих. Соціальний діалог, як інститут упередження масштабних соціальних збурень, просто ігнорується.
Міністр Тимофій Милованов з телеканалів проповідує солодке життя після такої «трудової реформи», відкрито закликає до ліквідації профспілок, протиправного перешкоджання законній діяльності єдиної конституційної громадської організації. В цьому його активно підтримує голова профільного парламентського комітету Галина Третьякова.
Професійні спілки спокійно сприйняли атаки, запропонували діалог: за сприяння народних депутатів у листопаді внесено до парламенту проєкти Трудового кодексу України № 2410 та № 2410-1, в основу яких закладено узгоджені профспілками, роботодавцями і попереднім Урядом базові норми, підтримані експертами МОП. У цих проєктах збалансовано інтереси роботодавців і працівників, закладено можливості через соціальну взаємодію на підприємстві спільно вирішувати питання розвитку виробництва, продуктивності праці, організації, охорони й оплати праці.
Реакція Уряду і профільного комітету парламенту відома – ламати. У цьому проявилася вершина «європейськості» нової влади: повне ігнорування прав людини праці, норм Конституції України, понад 60 ратифікованих Україною конвенцій Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії, толерантної європейської практики соціального діалогу, а в результаті – доведення професійних, висококваліфікованих українців до стану зневірених рабів, щоб за мізерну й нерідко невиплачену заробітну плату виконувати всі забаганки менеджменту і звільнити робоче місце за командою SMS-повідомленням. Ми не для цього обирали Президента і Верховну Раду України, не для цього було призначено Кабінет Міністрів!
Ми не дамо зруйнувати країну!
Учасники Всеукраїнського віче профспілок
І. ЗАЗНАЧАЮТЬ:
1. Так звана «трудова реформа» Кабінету Міністрів України, Міністра економіки Милованова Т.С., голови Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякової Г.М. і частини інших народних депутатів України – це брутальне порушення трудових прав людини, руйнування збалансованої законодавчої системи трудових прав і гарантій, ігнорування норм Конституції України, європейського і міжнародного права.
2. Поспішними та невиваженими змінами законодавства про працю, про професійні спілки, соціальне страхування і соціальний діалог Кабінет Міністрів України провокує до загострення ситуації в суспільстві, протистояння між працівниками і роботодавцями, до стихійної зупинки роботи, змушує профспілки до вжиття різних форм протестних дій, аж до організації страйків, що не сприятиме ні залученню іноземних інвестицій в українську економіку, ні її сталому розвитку.
ІІ. ВИРІШИЛИ:
1. Звернутися до Президента України Зеленського В.О., Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О., Прем’єр-міністра України Гончарука О.В. з вимогою:
– негайно зупинити процеси законодавчого руйнування представниками їх політичної сили трудового законодавства і трудових прав (законопроєкт № 2708), законодавства про гарантії діяльності професійних спілок (законопроєкт № 2681), ефективно працюючої системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (законопроєкт № 2275);
– відкликати з Верховної Ради України проєкт Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708 від 27.12.2019) та проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань професійних спілок)» (законопроєкт № 2681).
2. Вимагати від Уряду:
2.1. Запросити технічну місію експертів Міжнародної організації праці з метою надання консультативної допомоги в опрацюванні законодавства про працю, про профспілкову діяльність та законів щодо соціального забезпечення.
2.2. Розпочати у форматі тристороннього соціального діалогу роботу над справедливою трудовою реформою спільно з всеукраїнськими репрезентативними об’єднаннями профспілок і об’єднаннями роботодавців у повній відповідності до Конституції України, міжнародних зобов’язань держави щодо євроінтеграційного курсу за участю експертів Міжнародної організації праці. Після підготовки законопроєкту винести його на всенародне обговорення і внести на розгляд парламенту тільки після схвалення українським народом.
2.3. Невідкладно делегувати представників Уряду до складу Національної тристоронньої соціально-економічної ради та якнайшвидше відновити її роботу з метою забезпечення розгляду актуальних питань соціально-економічного розвитку країни, збереження трудового потенціалу на основі балансу інтересів держави, бізнесу і працівників.
2.4. Невідкладно приступити до виконання зобов’язань за тристоронньою Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019–2021 роки.
2.5. Відновити соціальний діалог на всіх рівнях колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, де органи виконавчої влади є стороною угод і колективних договорів.
3. Засудити публічні антисоціальні дії і заклики, спрямовані на дискредитування профспілок, Міністра економіки Милованова Т.С., голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякової Г.М. і попередити про передбачену законодавством України кримінальну відповідальність за протидію законній діяльності професійних спілок (ст. 170 Кримінального кодексу України).
4. Запропонувати Голові Верховної Ради України Разумкову Д.О., керівництву парламентської фракції «Слуга народу» ініціювати негайне відкликання з посади голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякову Г.М. за просування антинародних законопроєктів, руйнування системи соціального захисту, провокування соціальних збурень в Україні та протистояння між суспільством і державною владою.
5. У разі нереагування:
– мобілізувати весь арсенал протестних заходів щодо захисту трудових прав людини праці (збори, мітинги, пікетування, демонстрації тощо) перед будівлею Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України;
– провести попереджувальні протестні акції у дні розгляду антизаконних проєктів стосовно законодавства про працю, соціального забезпечення та профспілкової діяльності з висуненням вимоги про їх відхилення;
– організувати щоденні протестні акції.
ІІІ. ЗВЕРТАЮТЬСЯ:
до всеукраїнських профспілок, первинних, територіальних профспілкових організацій та об’єднань:
1. На підтримку Резолюції Всеукраїнського віче профспілок невідкладно провести обговорення ситуації щодо посилення наступу на трудові, соціальні і профспілкові права, розгорнути в трудових колективах підприємств, організацій, установ інформаційну кампанію через ЗМІ, інтернет-видання, соціальні мережі з так званої «трудової реформи» Уряду, втручання в законну діяльність профспілок, згортання соціальних гарантій.
2. Організувати звернення до органів державної влади, депутатів усіх рівнів, депутатів мажоритарних округів, ОТГ, провести відповідні зустрічі.
3. У разі нереагування:
– мобілізувати весь арсенал протестних заходів щодо захисту трудових прав людини праці (збори, мітинги, пікетування, демонстрації тощо) перед будівлею місцевих органів державної влади;
– провести 30 січня 2020 року попереджувальну акцію з висуненням вимоги про відхилення антинародних проєктів законів про працю, соціального забезпечення та профспілкової діяльності.
4. Звернутися до органів місцевого самоврядування щодо підтримки позиції профспілок стосовно поданих законодавчих ініціатив Уряду та провладної більшості в парламенті.
до всеукраїнських репрезентативних профспілкових об’єднань:
1. У разі нереагування Уряду, вищих керівників держави на вимоги профспілок виступити з єдиною позицією про збір підписів за відставку Кабінету Міністрів у повному складі.
2. Вимагати негайного звільнення Міністра економіки Милованова Т.С. за ініціативи та рішення, що підривають розвиток економіки і системи соціального захисту, перешкоджають законній діяльності профспілок, провокують загострення протистояння в суспільстві.
3. Утворити Всеукраїнський профспілковий страйковий комітет для координації всіх всеукраїнських профспілок, підготовки до застосування загальнонаціональних протестних дій.
4. Керівникам Спільного представницького органу профспілкових об’єднань, всеукраїнських профспілок довести рішення Всеукраїнського віче профспілок до відома Міжнародного бюро праці, Європейської комісії, Ради і Комітету асоціації «Україна – ЄС», Міжнародної конфедерації профспілок, Європейської конфедерації профспілок, галузевих профспілкових інтернаціоналів для відповідного реагування й отримання солідарної підтримки.
5. Запропонувати Міжнародному бюро праці терміново винести ситуацію з наступом на профспілкові права в Україні на розгляд Комітету МОП із свободи об’єднання і прийняти рішення на підтримку українських профспілок.
Віче звертається до всіх небайдужих громадян, молоді, правозахисних організацій України із закликом підтримати професійні спілки, висловити єдину позицію громадянського суспільства проти намірів влади розв’язати руки соціально безвідповідальному бізнесу, спроби зруйнувати соціальну державу і принципи демократії, обмежити конституційні права громадян на гідну працю і участь в профспілках для захисту своїх трудових прав.
Якщо не захистимо трудові права сьогодні, завтра на українців чекатиме повне безправ’я у всіх сферах суспільного життя!
Безправна людина – це бідна людина і бідна країна!
Захистимо наші права, разом ми сила!
Схвалено учасниками Всеукраїнського віче профспілок
м. Київ
16 січня 2020 року
РЕЗОЛЮЦІЯ
В С Е У К Р А Ї Н С Ь К О Г О
В І Ч Е професійних спілок на захист трудових і соціально-економічних прав людини праці
16 січня 2020 року м. Київ
Учасники Профспілкового віче – представники понад 60 тисяч первинних профспілкових організацій, які делеговані 7 мільйонами членів професійних спілок, прибули до столиці України міста Києва у переломний для нашої країни час, щоб довести до керівництва держави тривогу й обурення трудових колективів підприємств, установ і організацій різних сфер економіки і форм власності у зв’язку з економічними і соціальними «реформами» нового Уряду, які проводяться поспіхом і без належного громадського обговорення.
Обираючи нову владу – Президента, Верховну Раду, якою призначено Уряд України, люди праці, як виборці, щиро сподівались на масштабні позитивні зміни: стрімкий розвиток економіки, створення нових робочих місць з гідною заробітною платою і належними умовами праці, відкриття трудової перспективи для молоді у своїй країні. Ветерани праці очікували покращення матеріального забезпечення у старості за свій багаторічний трудовий стаж.
Саме тому майже три чверті виборців побачили в особі Президента України Володимира Зеленського і його політичної сили «Слуга народу» рушіїв прогресивних змін і побудови ефективної моделі економіки, європейського рівня життя і поваги до прав людини, співпраці з громадянським суспільством у руслі соціального діалогу.
Але очікування людей не виправдались.
Економіка ще швидше котиться у прірву. Продовжують зупинятися і банкрутують промислові підприємства, які визначали статус України як індустріальної держави, займали флагманські позиції у світі і давали роботу десяткам інших галузей, зокрема авіабудування, суднобудування, космічного, автомобільного машинобудування. Активно втілюється політика повної деіндустріалізації, що несе загрозу економічній незалежності країни.
Рахунок ліквідованих робочих місць йде на мільйони, молодь полишає свої сім’ї та виїжджає за кордон на заробітки, дехто й назавжди.
Замість рішучого подолання кризи, відродження національної промисловості, її державної підтримки і замовлень, забезпечення роботою безробітних українців, наповнення державного і місцевих бюджетів, Кабінет Міністрів за підтримки парламентської більшості у Верховній Раді України зосередились на проведенні антисоціальних реформ, урізання державних соціальних програм і гарантій, руйнування системи державного соціального страхування і соціального захисту населення.
Щоб не відповідати за протиправне зниження конституційного рівня соціальних гарантій не нижче прожиткового мінімуму – мінімальної зарплати, пенсій, страхових і соціальних допомог, влада просто ліквідувала прожитковий мінімум, передавши Уряду повноваження визначати його в ручному режимі.
Ціна такої безвідповідальності – подальше збідніння українських сімей.
Непрофесійні дії та неспроможність урядовців забезпечити справедливу податкову реформу і наповнення державного бюджету з економіки компенсуються безпрецедентними зовнішніми запозиченнями. А нещодавно Уряд знайшов ще одну міфічну «золоту жилу», яка має врятувати економіку: проголосив ліберальну трудову реформу.
Утаємничено від профспілок, роботодавців і 17 мільйонів працездатних громадян розроблено і внесено до парламенту «куций» проєкт Закону про працю № 2708, яким скасовується діючий Кодекс законів про працю, закони про оплату праці та відпустки, втричі скорочується кількість захисних норм, руйнується система законодавчого захисту трудових прав працівників, закривається захищена трудова перспектива для молоді. Цим законом запроваджується антисоціальна ідеологія: мінімум трудових гарантій від держави, кожен працівник має сам домовлятись із роботодавцем про свої трудові права, заробітну плату, умови праці.
Водночас професійні спілки, які не дають остаточно пограбувати людину праці, намагаються усунути від захисту прав працюючих. Соціальний діалог, як інститут упередження масштабних соціальних збурень, просто ігнорується.
Міністр Тимофій Милованов з телеканалів проповідує солодке життя після такої «трудової реформи», відкрито закликає до ліквідації профспілок, протиправного перешкоджання законній діяльності єдиної конституційної громадської організації. В цьому його активно підтримує голова профільного парламентського комітету Галина Третьякова.
Професійні спілки спокійно сприйняли атаки, запропонували діалог: за сприяння народних депутатів у листопаді внесено до парламенту проєкти Трудового кодексу України № 2410 та № 2410-1, в основу яких закладено узгоджені профспілками, роботодавцями і попереднім Урядом базові норми, підтримані експертами МОП. У цих проєктах збалансовано інтереси роботодавців і працівників, закладено можливості через соціальну взаємодію на підприємстві спільно вирішувати питання розвитку виробництва, продуктивності праці, організації, охорони й оплати праці.
Реакція Уряду і профільного комітету парламенту відома – ламати. У цьому проявилася вершина «європейськості» нової влади: повне ігнорування прав людини праці, норм Конституції України, понад 60 ратифікованих Україною конвенцій Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії, толерантної європейської практики соціального діалогу, а в результаті – доведення професійних, висококваліфікованих українців до стану зневірених рабів, щоб за мізерну й нерідко невиплачену заробітну плату виконувати всі забаганки менеджменту і звільнити робоче місце за командою SMS-повідомленням. Ми не для цього обирали Президента і Верховну Раду України, не для цього було призначено Кабінет Міністрів!
Ми не дамо зруйнувати країну!
Учасники Всеукраїнського віче профспілок
І. ЗАЗНАЧАЮТЬ:
1. Так звана «трудова реформа» Кабінету Міністрів України, Міністра економіки Милованова Т.С., голови Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякової Г.М. і частини інших народних депутатів України – це брутальне порушення трудових прав людини, руйнування збалансованої законодавчої системи трудових прав і гарантій, ігнорування норм Конституції України, європейського і міжнародного права.
2. Поспішними та невиваженими змінами законодавства про працю, про професійні спілки, соціальне страхування і соціальний діалог Кабінет Міністрів України провокує до загострення ситуації в суспільстві, протистояння між працівниками і роботодавцями, до стихійної зупинки роботи, змушує профспілки до вжиття різних форм протестних дій, аж до організації страйків, що не сприятиме ні залученню іноземних інвестицій в українську економіку, ні її сталому розвитку.
ІІ. ВИРІШИЛИ:
1. Звернутися до Президента України Зеленського В.О., Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О., Прем’єр-міністра України Гончарука О.В. з вимогою:
– негайно зупинити процеси законодавчого руйнування представниками їх політичної сили трудового законодавства і трудових прав (законопроєкт № 2708), законодавства про гарантії діяльності професійних спілок (законопроєкт № 2681), ефективно працюючої системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (законопроєкт № 2275);
– відкликати з Верховної Ради України проєкт Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708 від 27.12.2019) та проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань професійних спілок)» (законопроєкт № 2681).
2. Вимагати від Уряду:
2.1. Запросити технічну місію експертів Міжнародної організації праці з метою надання консультативної допомоги в опрацюванні законодавства про працю, про профспілкову діяльність та законів щодо соціального забезпечення.
2.2. Розпочати у форматі тристороннього соціального діалогу роботу над справедливою трудовою реформою спільно з всеукраїнськими репрезентативними об’єднаннями профспілок і об’єднаннями роботодавців у повній відповідності до Конституції України, міжнародних зобов’язань держави щодо євроінтеграційного курсу за участю експертів Міжнародної організації праці. Після підготовки законопроєкту винести його на всенародне обговорення і внести на розгляд парламенту тільки після схвалення українським народом.
2.3. Невідкладно делегувати представників Уряду до складу Національної тристоронньої соціально-економічної ради та якнайшвидше відновити її роботу з метою забезпечення розгляду актуальних питань соціально-економічного розвитку країни, збереження трудового потенціалу на основі балансу інтересів держави, бізнесу і працівників.
2.4. Невідкладно приступити до виконання зобов’язань за тристоронньою Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019–2021 роки.
2.5. Відновити соціальний діалог на всіх рівнях колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, де органи виконавчої влади є стороною угод і колективних договорів.
3. Засудити публічні антисоціальні дії і заклики, спрямовані на дискредитування профспілок, Міністра економіки Милованова Т.С., голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякової Г.М. і попередити про передбачену законодавством України кримінальну відповідальність за протидію законній діяльності професійних спілок (ст. 170 Кримінального кодексу України).
4. Запропонувати Голові Верховної Ради України Разумкову Д.О., керівництву парламентської фракції «Слуга народу» ініціювати негайне відкликання з посади голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякову Г.М. за просування антинародних законопроєктів, руйнування системи соціального захисту, провокування соціальних збурень в Україні та протистояння між суспільством і державною владою.
5. У разі нереагування:
– мобілізувати весь арсенал протестних заходів щодо захисту трудових прав людини праці (збори, мітинги, пікетування, демонстрації тощо) перед будівлею Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України;
– провести попереджувальні протестні акції у дні розгляду антизаконних проєктів стосовно законодавства про працю, соціального забезпечення та профспілкової діяльності з висуненням вимоги про їх відхилення;
– організувати щоденні протестні акції.
ІІІ. ЗВЕРТАЮТЬСЯ:
до всеукраїнських профспілок, первинних, територіальних профспілкових організацій та об’єднань:
1. На підтримку Резолюції Всеукраїнського віче профспілок невідкладно провести обговорення ситуації щодо посилення наступу на трудові, соціальні і профспілкові права, розгорнути в трудових колективах підприємств, організацій, установ інформаційну кампанію через ЗМІ, інтернет-видання, соціальні мережі з так званої «трудової реформи» Уряду, втручання в законну діяльність профспілок, згортання соціальних гарантій.
2. Організувати звернення до органів державної влади, депутатів усіх рівнів, депутатів мажоритарних округів, ОТГ, провести відповідні зустрічі.
3. У разі нереагування:
– мобілізувати весь арсенал протестних заходів щодо захисту трудових прав людини праці (збори, мітинги, пікетування, демонстрації тощо) перед будівлею місцевих органів державної влади;
– провести 30 січня 2020 року попереджувальну акцію з висуненням вимоги про відхилення антинародних проєктів законів про працю, соціального забезпечення та профспілкової діяльності.
4. Звернутися до органів місцевого самоврядування щодо підтримки позиції профспілок стосовно поданих законодавчих ініціатив Уряду та провладної більшості в парламенті.
до всеукраїнських репрезентативних профспілкових об’єднань:
1. У разі нереагування Уряду, вищих керівників держави на вимоги профспілок виступити з єдиною позицією про збір підписів за відставку Кабінету Міністрів у повному складі.
2. Вимагати негайного звільнення Міністра економіки Милованова Т.С. за ініціативи та рішення, що підривають розвиток економіки і системи соціального захисту, перешкоджають законній діяльності профспілок, провокують загострення протистояння в суспільстві.
3. Утворити Всеукраїнський профспілковий страйковий комітет для координації всіх всеукраїнських профспілок, підготовки до застосування загальнонаціональних протестних дій.
4. Керівникам Спільного представницького органу профспілкових об’єднань, всеукраїнських профспілок довести рішення Всеукраїнського віче профспілок до відома Міжнародного бюро праці, Європейської комісії, Ради і Комітету асоціації «Україна – ЄС», Міжнародної конфедерації профспілок, Європейської конфедерації профспілок, галузевих профспілкових інтернаціоналів для відповідного реагування й отримання солідарної підтримки.
5. Запропонувати Міжнародному бюро праці терміново винести ситуацію з наступом на профспілкові права в Україні на розгляд Комітету МОП із свободи об’єднання і прийняти рішення на підтримку українських профспілок.
Віче звертається до всіх небайдужих громадян, молоді, правозахисних організацій України із закликом підтримати професійні спілки, висловити єдину позицію громадянського суспільства проти намірів влади розв’язати руки соціально безвідповідальному бізнесу, спроби зруйнувати соціальну державу і принципи демократії, обмежити конституційні права громадян на гідну працю і участь в профспілках для захисту своїх трудових прав.
Якщо не захистимо трудові права сьогодні, завтра на українців чекатиме повне безправ’я у всіх сферах суспільного життя!
Безправна людина – це бідна людина і бідна країна!
Захистимо наші права, разом ми сила!
Схвалено учасниками Всеукраїнського віче профспілок
м. Київ
16 січня 2020 року
