Архів новин
28 Травня 2021
ЗАЯВА ДЕЛЕГАТІВ VIII З’ЇЗДУ ФПУ «ПРИПИНИТИ НАСТУП НА ТРУДОВІ ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ТА ПРОФСПІЛКИ»
Основні засади діяльності Федерації профспілок України, як представницького об’єднання понад 4 мільйонів працівників, завжди ґрунтувалися на конституційних принципах законності, демократії і справедливості у розбудові України як правової і соціальної держави. Головним інструментом профспілок у відстоюванні трудових прав і соціально-економічних інтересів працівників залишається соціальний діалог з владою і роботодавцями.
У 2019 році переважна більшість профспілчан, реалізуючи своє виборче право, проголосували за представників чинної на сьогодні влади, сподіваючись на мир у країні, ефективні економічні реформи, завдяки яким будуть створені умови для її розвитку, збільшення кількості нових робочих місць з гідною заробітною платою, безпечними для здоров’я умовами праці, підвищення стандартів соціального забезпечення.
Два роки поспіль влада, під гаслами нібито стимулювання економіки, забезпечення балансу інтересів працівників і роботодавців, залучення інвестицій і так званого впорядкування діяльності професійних спілок, впроваджує лібералізацію законодавства про працю. На догоду інтересам олігархічного бізнесу та багатонаціональних корпорацій робляться спроби узаконити в Україні рабську працю, урізати права профспілок як єдиної правозахисної громадської організації у сфері праці!
Неодноразові пропозиції профспілок щодо реформування законодавства про працю шляхом підготовки комплексного кодифікованого акта регулювання індивідуальних і колективних трудових відносин – Трудового кодексу України, націленого на баланс інтересів як працівника, так і роботодавця, на платформі Національної тристоронньої соціально-економічної ради, залишаються непочутими.
Натомість влада продовжує просувати часткові зміни до законодавства про працю, спрямовані на дерегуляцію трудових відносин на користь роботодавця і ущемлення трудових прав працівників та позбавлення їх права на профспілковий захист. Такі дії порушують норми Конституції України та основоположних міжнародних актів у сфері праці, ратифікованих Україною, а також йдуть у розріз із зобов’язаннями, визначеними Угодою про асоціацію України та ЄС.
Так, 13.04.2021 групою народних депутатів України від провладної монобільшості зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» за № 5371 (далі – законопроєкт № 5371). Кількома днями пізніше, 16.04.2021, на закритому від представників соціальних партнерів та громадськості позачерговому засіданні Уряду схвалено розроблений Мінекономіки законопроєкт № 5388 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин» (далі – законопроєкт № 5388).
В основу цих законопроєктів покладено розроблений ще Урядом О.Гончарука проєкт Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708), який отримав негативну оцінку МОП, ООН та був жорстко розкритикований профспілками України та світу.
Запропоновані представниками влади законопроєкти № 5371 та № 5388 де-факто створюють можливості для експлуатації найманих працівників в Україні та повного і безконтрольного диктату роботодавця, який апріорі має більше можливостей та впливу в трудових відносинах.
Іншим яскравим прикладом таких законопроєктів від влади є зареєстрований у Верховній Раді України проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо регулювання деяких питань трудових відносин» (реєстр. № 5054-1), яким проголошується повне саморегулювання трудових відносин, позбавлення профспілок правозахисної функції, існуючих законних гарантій для профспілкових активістів.
Аналогічні підходи закладені й у проєкті Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (реєстр. № 4303), в якому робиться спроба всупереч міжнародному досвіду і судовій практиці легалізувати найгірші форми експлуатації працівників уже діючих в Україні транснаціональних гіг-платформ (Uber, Glovo, Bolt тощо), вилучивши з-під захисту законодавства про працю окрему категорію «гіг-працівники», трудові відносини яких регулюватимуться лише гіг-контрактами з резидентами вільної економічної зони «Дія City» та 11 статтями вказаного проєкту закону.
Законопроєкт позбавляє «гіг-працівників» гарантій на оплату праці, права на відпустку, безпечні умови праці, захист від незаконного звільнення, на об’єднання у профспілки і на страйк, укладання колективних договорів і вирішення колективних трудових спорів, а також ним не регулюється для таких працівників фіксований робочий час, не визначається поняття «мінімальна зарплата», створюються умови для надмірної експлуатації, соціальної незахищеності, процесу зменшення на ринку праці робочих місць з офіціальним працевлаштуванням і гідною працею та переходу на ілюзорну зайнятість.
Норми розробленого Мінекономіки законопроєкту «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» також значно звужують зміст та обсяг існуючих гарантій і прав працівників на безпечні і здорові умови праці, їх належний соціальний захист у цій сфері у порівнянні з чинним законодавством, а також не відповідають головним цілям, визначеним в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС щодо покращення рівня забезпечення охорони здоров’я та безпечних умов праці, посилення рівня соціального захисту, можливостей соціальних партнерів та сприяння соціальному діалогу.
З метою реалізації владних намірів водночас ініціюється позбавлення прав і гарантій діяльності профспілок, як нібито рудимента індустріальної економіки. У разі прийняття законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)» (реєстр. № 2681) профспілки обмежуються у правах на створення первинних організацій на підприємствах, їм скасовується фінансування на культурно-масову, фізкультурно-оздоровчу роботу; вони позбавляються повноважень сторони соціального діалогу щодо узгоджувальних процедур проєктів законів та інших нормативно-правових актів у сфері трудових та соціально-економічних відносин, правозахисної функції, а також існуючих законних гарантій для профспілкових активістів.
Уже внесено зміни до Податкового кодексу України (Закон від 16.01.2020 № 466-IX), якими зобов’язують десятки тисяч профспілкових організацій регулярно подавати податкову та фінансову звітність, що не відповідає нормам національного та міжнародного законодавства щодо непідконтрольності та непідзвітності профспілок.
Законопроєктом «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (реєстр. № 3115) пропонується ліквідувати паритетність в управлінні фондом соціального страхування на випадок безробіття та загалом позбавити сторони профспілок і роботодавців права повноцінно здійснювати управління цим самоврядним фондом, а законопроєктом «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України» (реєстр. № 3663) пропонується ліквідувати Фонд соціального страхування і покласти здійснення його функцій на Пенсійний фонд України.
Вважаємо, що реалізація вищезазначених законодавчих ініціатив може призвести до масових порушень прав найманих працівників, гарантованих Конституцією України та міжнародним законодавством, зокрема їх права на об’єднання та колективний захист. Крім того, статтею 296 Угоди про асоціацію України та ЄС визначено, що жодна сторона не повинна послаблювати або знижувати рівень охорони праці, передбачений в її законодавстві, з метою покращення торгівлі або інвестицій шляхом відмови чи часткового відступу або пропонування такої відмови чи часткового відступу від своїх законів, підзаконних актів або стандартів у такий спосіб, що впливає на торгівлю або інвестиції між сторонами.
Багаторічна адміністративно-територіальна реформа, метою якої є децентралізації влади задля економічного розвитку регіонів, поступово підходить до свого завершення, проте ці процеси призвели до масового вивільнення майже 80 тисяч працівників бюджетної сфери. Простежуються намагання знищення наявних профспілкових організацій та створення на їхньому місці «кишенькових», повністю залежних від нового керівництва органів місцевого самоврядування.
Владою здійснюються постійні спроби націоналізувати майно Федерації профспілок України шляхом розробки законодавчих ініціатив (законопроєкт Мінекономіки «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР»), відкриття кримінальних проваджень, накладення арешту на нього, дезінформації, а також формування негативного ставлення до профспілок.
Зазначене не відповідає численним заявам влади про наміри побудувати в Україні демократичну державу європейського зразка та суперечить світовим цінностям щодо дотримання основоположних прав людини на гідне життя і працю, право на об’єднання у профспілки, ігнорує основні принципи та норми Міжнародної організації праці, принижує гідність, права і свободи громадян України.
Залишаються численними й порушення профспілкових прав з боку роботодавців. І як результат, уже декілька років поспіль у щорічному Глобальному індексі прав, що публікується Міжнародною конфедерацією профспілок, Україна потрапляє до найгіршої, 5-ї групи країн, у яких «відсутні гарантії прав» працівників та профспілок – ситуація в ній є однією з найгірших серед країн Європи.
Констатуючи системність наступу на трудові права працівників і профспілок, усвідомлюючи реальну загрозу руйнації профспілкового руху з боку влади, делегати VIII З’їзду ФПУ:
– вимагають дотримання суб’єктами законодавчої ініціативи Конституції України та міжнародних актів, ратифікованих Україною, та заявляють рішучий протест проти просування владою до законодавства інтересів олігархічного бізнесу та багатонаціональних корпорацій;
– закликають представників органів влади і роботодавців відмовитись від підтримки законопроєктів №№ 5371 та 5388 у запропонованій редакції, сісти за стіл переговорів та спільними зусиллями, із залученням сторін соціального діалогу, науково-експерного середовища, громадянського суспільства завершити розпочату роботу з підготовки збалансованого проєкту нової редакції Трудового кодексу України, що враховуватиме найкращий світовий досвід, міжнародні та європейські стандарти у сфері праці, а також новітні глобальні та вітчизняні тенденції і виклики соціального та економічного розвитку;
– закликають усіх працівників, членів професійних спілок та небайдужих громадян України мобілізувати сили та дати відсіч намаганням влади легалізувати для всіх працівників найгірші форми експлуатації і позбавити їх права на профспілковий захист;
– попереджають владу про невідворотність адекватного реагування на ігнорування вимог профспілок.
За матеріалами ФПУ.
У 2019 році переважна більшість профспілчан, реалізуючи своє виборче право, проголосували за представників чинної на сьогодні влади, сподіваючись на мир у країні, ефективні економічні реформи, завдяки яким будуть створені умови для її розвитку, збільшення кількості нових робочих місць з гідною заробітною платою, безпечними для здоров’я умовами праці, підвищення стандартів соціального забезпечення.
Два роки поспіль влада, під гаслами нібито стимулювання економіки, забезпечення балансу інтересів працівників і роботодавців, залучення інвестицій і так званого впорядкування діяльності професійних спілок, впроваджує лібералізацію законодавства про працю. На догоду інтересам олігархічного бізнесу та багатонаціональних корпорацій робляться спроби узаконити в Україні рабську працю, урізати права профспілок як єдиної правозахисної громадської організації у сфері праці!
Неодноразові пропозиції профспілок щодо реформування законодавства про працю шляхом підготовки комплексного кодифікованого акта регулювання індивідуальних і колективних трудових відносин – Трудового кодексу України, націленого на баланс інтересів як працівника, так і роботодавця, на платформі Національної тристоронньої соціально-економічної ради, залишаються непочутими.
Натомість влада продовжує просувати часткові зміни до законодавства про працю, спрямовані на дерегуляцію трудових відносин на користь роботодавця і ущемлення трудових прав працівників та позбавлення їх права на профспілковий захист. Такі дії порушують норми Конституції України та основоположних міжнародних актів у сфері праці, ратифікованих Україною, а також йдуть у розріз із зобов’язаннями, визначеними Угодою про асоціацію України та ЄС.
Так, 13.04.2021 групою народних депутатів України від провладної монобільшості зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» за № 5371 (далі – законопроєкт № 5371). Кількома днями пізніше, 16.04.2021, на закритому від представників соціальних партнерів та громадськості позачерговому засіданні Уряду схвалено розроблений Мінекономіки законопроєкт № 5388 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин» (далі – законопроєкт № 5388).
В основу цих законопроєктів покладено розроблений ще Урядом О.Гончарука проєкт Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708), який отримав негативну оцінку МОП, ООН та був жорстко розкритикований профспілками України та світу.
Запропоновані представниками влади законопроєкти № 5371 та № 5388 де-факто створюють можливості для експлуатації найманих працівників в Україні та повного і безконтрольного диктату роботодавця, який апріорі має більше можливостей та впливу в трудових відносинах.
Іншим яскравим прикладом таких законопроєктів від влади є зареєстрований у Верховній Раді України проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо регулювання деяких питань трудових відносин» (реєстр. № 5054-1), яким проголошується повне саморегулювання трудових відносин, позбавлення профспілок правозахисної функції, існуючих законних гарантій для профспілкових активістів.
Аналогічні підходи закладені й у проєкті Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (реєстр. № 4303), в якому робиться спроба всупереч міжнародному досвіду і судовій практиці легалізувати найгірші форми експлуатації працівників уже діючих в Україні транснаціональних гіг-платформ (Uber, Glovo, Bolt тощо), вилучивши з-під захисту законодавства про працю окрему категорію «гіг-працівники», трудові відносини яких регулюватимуться лише гіг-контрактами з резидентами вільної економічної зони «Дія City» та 11 статтями вказаного проєкту закону.
Законопроєкт позбавляє «гіг-працівників» гарантій на оплату праці, права на відпустку, безпечні умови праці, захист від незаконного звільнення, на об’єднання у профспілки і на страйк, укладання колективних договорів і вирішення колективних трудових спорів, а також ним не регулюється для таких працівників фіксований робочий час, не визначається поняття «мінімальна зарплата», створюються умови для надмірної експлуатації, соціальної незахищеності, процесу зменшення на ринку праці робочих місць з офіціальним працевлаштуванням і гідною працею та переходу на ілюзорну зайнятість.
Норми розробленого Мінекономіки законопроєкту «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» також значно звужують зміст та обсяг існуючих гарантій і прав працівників на безпечні і здорові умови праці, їх належний соціальний захист у цій сфері у порівнянні з чинним законодавством, а також не відповідають головним цілям, визначеним в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС щодо покращення рівня забезпечення охорони здоров’я та безпечних умов праці, посилення рівня соціального захисту, можливостей соціальних партнерів та сприяння соціальному діалогу.
З метою реалізації владних намірів водночас ініціюється позбавлення прав і гарантій діяльності профспілок, як нібито рудимента індустріальної економіки. У разі прийняття законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)» (реєстр. № 2681) профспілки обмежуються у правах на створення первинних організацій на підприємствах, їм скасовується фінансування на культурно-масову, фізкультурно-оздоровчу роботу; вони позбавляються повноважень сторони соціального діалогу щодо узгоджувальних процедур проєктів законів та інших нормативно-правових актів у сфері трудових та соціально-економічних відносин, правозахисної функції, а також існуючих законних гарантій для профспілкових активістів.
Уже внесено зміни до Податкового кодексу України (Закон від 16.01.2020 № 466-IX), якими зобов’язують десятки тисяч профспілкових організацій регулярно подавати податкову та фінансову звітність, що не відповідає нормам національного та міжнародного законодавства щодо непідконтрольності та непідзвітності профспілок.
Законопроєктом «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (реєстр. № 3115) пропонується ліквідувати паритетність в управлінні фондом соціального страхування на випадок безробіття та загалом позбавити сторони профспілок і роботодавців права повноцінно здійснювати управління цим самоврядним фондом, а законопроєктом «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України» (реєстр. № 3663) пропонується ліквідувати Фонд соціального страхування і покласти здійснення його функцій на Пенсійний фонд України.
Вважаємо, що реалізація вищезазначених законодавчих ініціатив може призвести до масових порушень прав найманих працівників, гарантованих Конституцією України та міжнародним законодавством, зокрема їх права на об’єднання та колективний захист. Крім того, статтею 296 Угоди про асоціацію України та ЄС визначено, що жодна сторона не повинна послаблювати або знижувати рівень охорони праці, передбачений в її законодавстві, з метою покращення торгівлі або інвестицій шляхом відмови чи часткового відступу або пропонування такої відмови чи часткового відступу від своїх законів, підзаконних актів або стандартів у такий спосіб, що впливає на торгівлю або інвестиції між сторонами.
Багаторічна адміністративно-територіальна реформа, метою якої є децентралізації влади задля економічного розвитку регіонів, поступово підходить до свого завершення, проте ці процеси призвели до масового вивільнення майже 80 тисяч працівників бюджетної сфери. Простежуються намагання знищення наявних профспілкових організацій та створення на їхньому місці «кишенькових», повністю залежних від нового керівництва органів місцевого самоврядування.
Владою здійснюються постійні спроби націоналізувати майно Федерації профспілок України шляхом розробки законодавчих ініціатив (законопроєкт Мінекономіки «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР»), відкриття кримінальних проваджень, накладення арешту на нього, дезінформації, а також формування негативного ставлення до профспілок.
Зазначене не відповідає численним заявам влади про наміри побудувати в Україні демократичну державу європейського зразка та суперечить світовим цінностям щодо дотримання основоположних прав людини на гідне життя і працю, право на об’єднання у профспілки, ігнорує основні принципи та норми Міжнародної організації праці, принижує гідність, права і свободи громадян України.
Залишаються численними й порушення профспілкових прав з боку роботодавців. І як результат, уже декілька років поспіль у щорічному Глобальному індексі прав, що публікується Міжнародною конфедерацією профспілок, Україна потрапляє до найгіршої, 5-ї групи країн, у яких «відсутні гарантії прав» працівників та профспілок – ситуація в ній є однією з найгірших серед країн Європи.
Констатуючи системність наступу на трудові права працівників і профспілок, усвідомлюючи реальну загрозу руйнації профспілкового руху з боку влади, делегати VIII З’їзду ФПУ:
– вимагають дотримання суб’єктами законодавчої ініціативи Конституції України та міжнародних актів, ратифікованих Україною, та заявляють рішучий протест проти просування владою до законодавства інтересів олігархічного бізнесу та багатонаціональних корпорацій;
– закликають представників органів влади і роботодавців відмовитись від підтримки законопроєктів №№ 5371 та 5388 у запропонованій редакції, сісти за стіл переговорів та спільними зусиллями, із залученням сторін соціального діалогу, науково-експерного середовища, громадянського суспільства завершити розпочату роботу з підготовки збалансованого проєкту нової редакції Трудового кодексу України, що враховуватиме найкращий світовий досвід, міжнародні та європейські стандарти у сфері праці, а також новітні глобальні та вітчизняні тенденції і виклики соціального та економічного розвитку;
– закликають усіх працівників, членів професійних спілок та небайдужих громадян України мобілізувати сили та дати відсіч намаганням влади легалізувати для всіх працівників найгірші форми експлуатації і позбавити їх права на профспілковий захист;
– попереджають владу про невідворотність адекватного реагування на ігнорування вимог профспілок.
За матеріалами ФПУ.
