Архів новин

Ще п'ять років тому на питання до представників влади коли мінімальна заробітна плата досягне прожиткового мінімуму відповідь була проста – в найближчі два роки. Сьогодні незважаючи на ратифікацію Конвенції МОП №131 «Про мінімальну заробітну плату», прийняті зміни до Закону України «Про оплату праці» та Кодексу законів про працю України, якими чітко визначено, що мінімальна заробітна плата не може бути нижчою за прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідь така само.

Адже той факт, що мінімальна заробітна плата відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» має в грудні 2009 року досягти величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб «замороженого» на рівні 2008 року по суті нічого не змінює. То скільки ще чекати? Та й чи потрібно?

Адже скажімо, у Польщі 100-доларову мінімалку ввели одразу після початку «шокової терапії» і нічого – ціни не обрушились, країна не розвалилась, економіка продовжувала зростати, доходи людей теж.

Греція, Португалія, Іспанія у свій час вчинили ще радикальніше. Однією з умов їх вступу до Європейського Союзу було підвищення мінімальної зарплати до 500-700 дол. на місяць. І вони цю умову виконали доволі швидко. Хоча ці рішення дорого обійшлись і рівень безробіття підскочив до 25%, проте ті, хто працюють отримують гідну заробітну плату. А дякуючи сплаченим ними податками та внесками на соціальне страхування держава забезпечила пристойний рівень життя безробітним та пенсіонерам. До речі на сьогодні рівень безробіття у цих країнах не перевищує 8%.

Однією з умов виходу економік з кризи фахівці називають підвищення внутрішнього попиту, розвиток внутрішнього ринку. А про який внутрішній ринок можна говорити в Україні при середній заробітній платі, яка не досягає й 250 доларів. Коли на середньомісячну заробітну плату громадянин України не може собі дозволити купити квиток економ-класу на переліт літаком скажімо зі Львова до Донецьку, то про який розвиток авіатранспорту та авіабудування можна вести мову. Проте під час переговорів з роботодавцями та Урядом профспілки досить часто чують аргумент, що «підвищення внутрішнього попиту жодним чином не відображається на основних галузях економіки України», що в принципі є економічним нонсенсом, але може стати страшною реальністю для України.

Коли Генрі Форд ввів всім відомий «пятидоларовий робочий день» (що вдвічі перевищувало середню зарплату в промисловості США) він сказав: «Недоплачуючи людям, ми готуємо покоління «виснажених» дітей, які будуть «недокормлені» фізично та морально, ми отримаємо покоління працівників, слабких тілом і духом, які будуть неефективно працювати, коли прийдуть на заводи. Розплачуватись за це доведеться промисловості». Пізніше магнат напише про те, що «пятидоларовий робочий день був одним з найкращих засобів зі скорочення витрат, які ми коли-небудь застосовували». В умовах кризи влада США й сьогодні підвищує мінімальну заробітну плата, яка з 24 липня була підвищена з 6,55 до 7,25. доларів за годину. В Україні ж навпаки мінімальна заробітна плата фактично заморожена, що призвело до падіння реальної заробітної плати в Україні.

В більшості країн основними критеріями для визначення рівня мінімальної заробітної плати слугують потреби працівників та їх сім'ї з урахуванням рівня заробітної плати що склався, соціальних виплат та доходів, об'єми та темпи зростання ВВП, рівень зайнятості, платіжний баланс та інше. Виходячи з них і досягається компроміс між соціальними потребами населення та економічними можливостями суспільства.

Всі країни Європи вже давно дійшли до висновку, що мінімальна заробітна плата має також передбачати витрати на утримання членів сім'ї, що відображено в ратифікованих Україною конвенціях МОП №131 та Європейській соціальній хартії. З 1 січня 2009 року таку ж норму передбачено в ст. 9 Закону України «Про оплату праці».

Зрозуміло, що обов'язковою умовою є врахування прогнозованого на наступний рік індексу споживчих цін та прогнозованого індексу споживчих цін до кінця року.

Однією з основних умов є необхідність врахування податку з доходів фізичних осіб, адже мінімальна заробітна плата після сплати податків має забезпечити необхідний мінімум споживання для працівника.

Профспілки свою консолідовану позицію щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік, висловили на засіданні Спільного представницького органу профспілок 1 червня 2009 року. Якщо говорити про конкретні цифри, то розмір мінімальної заробітної на наступний рік розрахований на основі фактичного прожиткового мінімум у розрахунку на працездатну особу у цінах травня 2009 року, даних консенсус-прогнозу Мінекономіки щодо індексу споживчих цін на 2009 та 2010 роки має скласти:

- з 1 січня 2010 року – 1185 гривень на місяць;

- з 1 липня 2010 року – 1540 гривень на місяць (з урахуванням сімейної складової – 30%, яка розрахована з даних щодо середнього складу домогосподарства в Україні).

Слід зазначити, що Міністерство фінансів України надало дані щодо додаткових витрат держбюджету у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, які начебто перевищать 100 млрд. гривень.

ФПУ ж наполягає, що підвищення мінімальної заробітної плати це не лише витрати, а й додаткові надходження до бюджетів всіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так за розрахунками фахівців ФПУ з кожної додатково витраченої з держбюджету гривні пов'язаної з підвищенням мінімальної заробітної плати – щонайменше 38,3 копійки повернеться у вигляді лише податків до бюджетів, плюс додаткові надходження до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Одночасно додаткові надходження у 2010 році до Пенсійного фонду (96,87 млрд. грн.) забезпечать покриття дефіциту Пенсійного фонду, який за затвердженим Бюджетом ПФ на 2009 рік становить 13,05 млрд. грн.

Позиція профспілок ґрунтується на положеннях статті 43 Конституції України, статей 9 та 10 Закону України «Про оплату праці», статі 95 Кодексу законів про працю України, Конвенції МОП №131 про мінімальну заробітну плату, а от позиція ж сторони власників на переговорах нажаль ґрунтується на ігноруванні цих законів заради виключно бізнесових інтересів.

Пропозицію профспілок влада та роботодавці можуть сприйняти або ні, проте вони мають чітко висловитись, який із факторів запропонованих профспілками не потрібно враховувати і за рахунок яких джерел працівник (відпрацювавши на роботодавця повну норму робочого часу) повинен оплатити загальнообов'язкові та життєво необхідні товари та послуги.

Це ключове питання і відповідь на нього визначатиме подальший шлях відносин між працею, капіталом і владою – або це шлях конструктивного соціального діалогу або антагоністичної класової боротьби.