Направления деятельности

Верховний Суд України сформував правову позицію в спорі про переміщення працівника

Норма ст. 32 КЗпП передбачає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації або в іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, установою, організацією, допускаються лише за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП, і в інших випадках, передбачених законом.

Однак не вважається переведення на іншу роботу й не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі чи агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором (ч. 2 ст. 32 КЗпП). Власник або вповноважений ним орган не має права переміщати на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права виходити за межі трудового договору, і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: у межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протиправне.

Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, лишаються незмінними всі істотні умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Відповідну правову позицію сформував ВСУ в постанові від 01.11.2017 р. у справі № 6-1568цс17.

За матеріалами ЛІГА : ЗАКОН