Архів новин

Шахтар Володимир Хом’ячок 10 років пропрацював на копальні в місті Краснодон Луганської області. Звільнився 1993-го, бо на підприємствах не платили зарплату.

— Нас, п’ятеро таких вуглярів, згуртувалися в бригаду, — згадує Володимир, 41 рік. — Ходили на виробітки старих шахт. Нариємо по кілька відер — і веземо в село на продаж. Так виживали.

Нині чоловік нелегально розробляє власну копанку, недалеко від автодороги Краснодон—Свердловськ. Ділянку 7 га отримав у спадок від батька — земельний пай в колгоспі. Там і влаштував копанку. Ідею підкинув кум, 50-річний Микола Криничний. Хоча сам ніколи не працював гірником.

— У війну мої баба з дідом в Комісарівці теж довбали вугілля в себе на городі, аби протопити, — каже чоловік. — Тут довго шукати вугілля не треба.

Хом’ячок тепер має невелику шахту із Криничним. Але дозволів на видобуток кам’яного вугілля не мають.

— Варто тільки злигатися з чиновниками — здеруть три шкури, ще й захочуть узяти під свій «дах», — пояснює Володимир. — Для ліцензії треба пройти конкурс. Краще давати «на лапу». Працюємо собі потихеньку. Великих оборотів нема. Кому треба — платимо.

Нелегальними вуглевидобувачами займається управління з боротьби з економічною злочинністю. Володимир Хом’ячок не раз потрапляв у міліцію. Платив по 800 грн штрафу.

— Щоб накопати багато, треба знайти подалі від чужого ока місце, — радить. — Вирив шурф — і вперед.

Копачі проривають тунелі завдовжки до 30 м. Від них під землею роблять відгалуження — забої. Їхній діаметр має бути не більшим за товщину пласта. У Володимира він — 1 м.

Тепер два підприємці наймають працівників. Кайлами за день надовбують 6–11 т вугілля. Вантажать його на причеп. Місцевий комерсант вивозить вугілля власною вантажівкою. За ходку бере 300 грн і витрати на бензин.

— У мене пласт мілко залягає, можна рити бульдозером або екскаватором. Так ще дешевше, — каже Володимир. — А починати з лопатою і відбійним молотком.

Якість вугілля з поверхневих пластів набагато нижча за видобуте з шахт. Після згоряння залишається багато золи. Тому Володимир змішує таке вугілля з глибинним збагаченим. Роблять це в сараї поряд із копальнею.

Низькоякісне буре кам’яне вугілля продає по 150–200 грн/т. Багато копачів збувають вугілля теплоелектростанціям. У їхніх печах згоряє все. Коксівне чоловік віддає по 400 грн/т.

— Хранити уголь нема де, — продовжує Володимир. — Як нема замовників — стоїмо.

За місяць копальня приносить до 60 тис. грн.

Усього в Луганській області кілька тисяч нелегальних копалень. Найбільше в Краснодонському, Антрацитівському та Перевальському районах. Там пласти найближче до поверхні. У Краснодонському райвідділі міліції застерігають: за незаконний видобуток корисних копалин можна потрапити за ґрати. Цього року в районі порушили дев’ять кримінальних справ.

Олена МАРЧЕНКО